Село Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області розташована вздовж правого берега річки Боковеньки, за 38 км на північний-захід від районного центру і за 12 км від залізничної станції Гейківка.

Село розташоване в мальовничому куточку України, має давню історію. Десятки тисяч років назад межиріччі річок Бокової і Боковеньки де розташоване село, бродили стада мамонтів і шерстистих носорогів, які були об'єктами полювання місцевих жителів. Це підтверджувалось при будівництві Христофорівського заводу знахідками кісток і зубів цих тварин. Землеробство у нашому краї мало другорядний характер, поступаючись мисливству і скотарству. В IV тисячолітті до н.е. відбулось приручення коня.

З 1977 року в краю розпочалося так зване генеральне межування – тобто визначення точних координат приватних земель, воно продовжувалось до 1810 року. Велетенський Олександріївський повіт було розділено на 434 земельні ділянки. Софієгейківська дача мала номер 45 і була достатньо значною 12740 десятин.

Всі, хто отримав землю в околицях сучасного села, були російськими офіцерами. З військових, хто отримав землю для заселення, першою це зробила Софія Іванівна Гейкіна – вдова генерала Генріха Гейкіна. У березні 1803 року Софія Гейкіна звернулась у новоросійську духовну консисторію з проханням дати дозвіл на будівництво церкви. Церкву на честь святої Софії було збудовано і освячено в день її народження 1 жовтня 1804 року. Вона мала вигляд восьмикутника, розташованого в центрі і два шестикутника на схід і захід від нього. Церква для основної маси жителів відігравала роль своєрідного громадського центру – ходили не "в церкву", а "до церкви". В 1972 році церкву знесли.

У 1823 році Софієгейківка була продана сину тутельного раднику Овдію Дмитровичу Шматко, що прискорив розвиток села зокрема ремесла і торгівлі. Овдій Шматко у 1840 році добився від уряду переведення Софієгейківки з розряду поміщицьких сіл у розряд містечка. З того часу починається новий період, сюди разом із своїми капіталами починають переселятися євреї як торгівці так і ремісники. Через кілька років тут було відкрито перший ярмарок. Платня за місце на ярмарку ішла на користь власника земель. Спочатку Шматко, згодом Лутковський, а потім купець Юрицин. Юрицин побудував на високому місці села економію. Навколо посадив парк, який став лісом. До сих пір у лісі зберігається панський місток. 

Сільська рада була створена в 1920 році і до 1953 року мала назву Софіїво-Гейківка, з 1953 по 1963 років Софіївка, а починаючи з 1963 року названа іменем загиблого від рук бандитів на початку встановлення радянської влади міліціонера Валове і по 2016. В 2016 році знову отримало назву Софіївка.

За весь час існування сільської ради посаду голови займали:

Чуплий М.П.;

Русаков І.Ф.;

Бичков І.Г.;

Онуфрієнко П.Г.;

Назарець П.І.;

Терещенко Л.Ю.;

Макаренко І.М.;

Халабуда О.М. з 1974 року по 1990 рік.

Мельніченко О.М. з 1990 року по 2002 рік, з 2009 року по 2020р.

Мараховська Н.С. з 2002 року по 2006 рік.

Колективне господарство зародилося у 1929 році і носило назву "Країна рад". В 1960 році колгосп переведено в радгосп "Радянський". Основне направлення – землеробство. В 1965 році змінюється на птахівництво, назва "Христофорівська птахофабрика", а в 1970 році перейменовано в Держптахозавод "Христофорівський". Населення 1280 чоловік по селі Валове і 88 чоловік Іванівка станом на 1970 рік. Площа 4778 га. В сільській раді налічується 17 вулиць.

В 1985 році відкрито новий дитячий садок розрахований на 160 місць. Садочок відвідують діти села Софіївка, Іванівка, Новолозуватка і Христофорівка.

Лікарня відкрила свої двері у 1994 році. Обслуговує жителів села Софіївка, Іванівка, Новолозуватка, Данилівка, Гейківка, Кудашівка та Христофорівка. Функціонує в лікарні приватна аптека "Гален".

Софіє-Гейківська семирічна школа розпочала свою діяльність у складний повоєнний відбудовний період восени 1844 року. Приміщення школи являло собою звичайну сільську садибу. В 1966 році учні сіли за парти новобудови восьмирічної школи. Нині в приміщенні бувшої восьмирічної школи проживають вчителі. Восени 1977 року було розпочато будівництво Валівської середньої школи і у вересні 1978 року школу було відкрито.

В 2001 році в червні місяці відкрили храм святої Ольги.

В 1972 році стіни зруйнованої церкви розрівняли бульдозером і натомість вирішили спорудити пам'ятник загиблим воїнам. До того часу братська могила з невеличким цементним обеліском знаходилася у палісаднику біля старого приміщення Валівської сільської ради.

Агрофірма "Христофорівська" засновник Фастовець Олександр Анатолійович. Агрофірма "Семиріччя" Бобелюк Сергій Феодосійович. Село має 4 крамниці, пошту, сільська бібліотеку.

Людина яка прославила наше село Векленко Олександр Володимирович.

Добру славу і пам'ять після себе залиши Демченко Володимир Михайлович який пропрацював директором ДППЗ "Христофорівський" з 1961 року і до 1986 року, Журавко Петро Григорович з 1986 року по 2001 рік.